Bokmålsordboka
ruptur
іменник чоловічий
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| en ruptur | rupturen | rupturer | rupturene |
Походження
fra latin, av rumpere ‘bryte’Значення та вживання
brist i muskler, sener eller indre organer;
til forskjell fra fraktur