Bokmålsordboka
rufse
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rufse | rufser | rufsa | har rufsa | rufs! |
| rufset | har rufset | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rufsa + іменник | rufsa + іменник | den/det rufsa + іменник | rufsa + іменник | rufsende |
| rufset + іменник | rufset + іменник | den/det rufsede + іменник | rufsede + іменник | |
| den/det rufsete + іменник | rufsete + іменник | |||
Походження
av ruff (2Значення та вживання
- ruske, rive
Приклад
- rufse til håret;
- vinden rufser i trekronene;
- piggdekk rufser opp asfalten
- gjøre noe raskt og uvørent
Приклад
- jeg bare rufser i vei