Bokmålsordboka
rotte 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rotte | rotter | rotta | har rotta | rott! |
| rottet | har rottet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rotta + іменник | rotta + іменник | den/det rotta + іменник | rotta + іменник | rottende |
| rottet + іменник | rottet + іменник | den/det rottede + іменник | rottede + іменник | |
| den/det rottete + іменник | rottete + іменник | |||
Походження
fra tysk, av Rotte ‘skare, bande’Фіксовані вирази
- rotte seg sammenslå seg sammen for å skade noen, gjøre ugagn eller lignende