Bokmålsordboka
beedige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beedige | beediger | beediga | har beediga | beedig! |
| beediget | har beediget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beediga + іменник | beediga + іменник | den/det beediga + іменник | beediga + іменник | beedigende |
| beediget + іменник | beediget + іменник | den/det beedigede + іменник | beedigede + іменник | |
| den/det beedigete + іменник | beedigete + іменник | |||
Вимова
be-eˊdigeПоходження
fra tysk beeidigenЗначення та вживання
bekrefte med ed (1)
Приклад
- beedige et vitneutsagn