Bokmålsordboka
rivalisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rivalisere | rivaliserer | rivaliserte | har rivalisert | rivaliser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rivalisert + іменник | rivalisert + іменник | den/det rivaliserte + іменник | rivaliserte + іменник | rivaliserende |
Значення та вживання
være rivaler;
kappes, konkurrere
Приклад
- stormaktene rivaliserer
- brukt som adjektiv:
- rivaliserende fraksjoner innenfor et parti