Bokmålsordboka
revoltere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å revoltere | revolterer | revolterte | har revoltert | revolter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| revoltert + іменник | revoltert + іменник | den/det revolterte + іменник | revolterte + іменник | revolterende |
Походження
fra fransk; av latin re- og volutare ‘velte’Значення та вживання
gjøre opprør