Bokmålsordboka
rettkjenne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rettkjenne | rettkjenner | rettkjente | har rettkjent | rettkjenn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rettkjent + іменник | rettkjent + іменник | den/det rettkjente + іменник | rettkjente + іменник | rettkjennende |
Походження
av rett (3Значення та вживання
bekrefte at noe er riktig;
- brukt som adjektiv:
- rettkjent avskrift av protokoll;
- rettkjente attester og vitnemål