Bokmålsordboka
resultere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å resultere | resulterer | resulterte | har resultert | resulter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| resultert + іменник | resultert + іменник | den/det resulterte + іменник | resulterte + іменник | resulterende |
Походження
gjennom fransk; fra latin ‘springe tilbake’Значення та вживання
gi som resultat;
ende
Фіксовані вирази
- resultere iføre til;
ende med- møtet kan resultere i noe posistivt