Bokmålsordboka
regenerere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å regenerere | regenererer | regenererte | har regenerert | regenerer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| regenerert + іменник | regenerert + іменник | den/det regenererte + іменник | regenererte + іменник | regenererende |
Походження
fra latin ‘gjenskape’Значення та вживання
- om dyr eller plante: utvikle tapt eller skadd organ på nytt
Приклад
- bilen regenerer bremseenergi