Bokmålsordboka
rebellere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rebellere | rebellerer | rebellerte | har rebellert | rebeller! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rebellert + іменник | rebellert + іменник | den/det rebellerte + іменник | rebellerte + іменник | rebellerende |
Значення та вживання
gjøre opprør;
være opprørsk