Bokmålsordboka
rangere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rangere | rangerer | rangerte | har rangert | ranger! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rangert + іменник | rangert + іменник | den/det rangerte + іменник | rangerte + іменник | rangerende |
Вимова
rangsjeˊreПоходження
fra fransk; jamfør rang (1Значення та вживання
- ha en viss plass eller rang på en verdiskala
Приклад
- som musiker rangerer han høyt;
- rangere over noen
- ordne i en bestemt rekkefølge
Приклад
- rangere etter alder;
- være rangert på femte plass