Bokmålsordboka
radig
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| radig | radig | radige | radige |
| ступені порівняння | ||
|---|---|---|
| вищий | найвищий неозначена форма | найвищий означена форма |
| radigere | radigst | radigste |
Походження
beslektet med norrønt hraðr ‘rask’; jamfør ratt (2Значення та вживання
rask (2, 1), lett
Приклад
- et radig tempo;
- han hadde en radig tunge
- brukt som adverb:
- arbeidet gikk radig