Bokmålsordboka
påtreffe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påtreffe | påtreffer | påtraff | har påtruffet | påtreff! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| påtruffen + іменникpåtruffet + іменник | påtruffet + іменник | den/det påtrufne + іменник | påtrufne + іменник | påtreffende |
Значення та вживання
støte tilfeldig på;
treffe på
Приклад
- de ble påtruffet av en rekognoseringspatrulje;
- i denne boligen påtreffer vi tre personer