Bokmålsordboka
påtale 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påtale | påtaler | påtalte | har påtalt | påtal! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| påtalt + іменник | påtalt + іменник | den/det påtalte + іменник | påtalte + іменник | påtalende |
Значення та вживання
- klage på;
Приклад
- påtale ens oppførsel;
- forholdene er blitt påtalt flere ganger
- brukt som adjektiv:
- de påtalte forholdene ble raskt ordnet
- bringe en sak for retten;reise påtale (1, 2), anklage