Bokmålsordboka
påta
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påta | påtar | påtok | har påtatt | påta! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| påtatt + іменник | påtatt + іменник | den/det påtatte + іменник | påtatte + іменник | påtakende |
Фіксовані вирази
- påta segta ansvar for;
overta, ta på seg- påta seg et tillitsverv;
- hun påtok seg å betale gjelden for ham