Bokmålsordboka
påregne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å påregne | påregner | påregna | har påregna | påregn! |
| påregnet | har påregnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| påregna + іменник | påregna + іменник | den/det påregna + іменник | påregna + іменник | påregnende |
| påregnet + іменник | påregnet + іменник | den/det påregnede + іменник | påregnede + іменник | |
| den/det påregnete + іменник | påregnete + іменник | |||
Значення та вживання
gjøre regning med;
forvente, forutsette
Приклад
- siktede må påregne en lengre straff;
- fri bil i stillingen kan påregnes
- brukt som adjektiv:
- de fikk ikke inn de påregnede inntektene