Bokmålsordboka
prute
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å prute | pruter | pruta | har pruta | prut! |
| prutet | har prutet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| pruta + іменник | pruta + іменник | den/det pruta + іменник | pruta + іменник | prutende |
| prutet + іменник | prutet + іменник | den/det prutede + іменник | prutede + іменник | |
| den/det prutete + іменник | prutete + іменник | |||
Походження
jamfør lavtysk proten ‘sludre’Значення та вживання
prøve å oppnå prisavslag;
Приклад
- prute på prisen;
- vi fikk prutet ned leiligheten en del