Bokmålsordboka
proskribere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å proskribere | proskriberer | proskriberte | har proskribert | proskriber! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| proskribert + іменник | proskribert + іменник | den/det proskriberte + іменник | proskriberte + іменник | proskriberende |
Походження
fra latin ‘kunngjøre skriftlig’Значення та вживання
i det gamle Roma: erklære fredløs