Bokmålsordboka
prokura
іменник чоловічий або середній
| рід | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма | |
| чоловічий | en prokura | prokuraen | prokuraer | prokuraene |
| середній | et prokura | prokuraet | prokuraprokuraer | |
Походження
fra italiensk; av latin procurare ‘sørge for’Значення та вживання
fullmakt til å forhandle på en annens vegne, fullmakt til å undertegne dokumenter
Приклад
- ha prokura
Фіксовані вирази
- per prokuraetter fullmakt;
forkorting p.p.