Bokmålsordboka
probere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å probere | proberer | proberte | har probert | prober! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| probert + іменник | probert + іменник | den/det proberte + іменник | proberte + іменник | proberende |
Походження
gjennom tysk; fra latinЗначення та вживання
prøve, undersøke (ekthet av innhold i produkt)