Bokmålsordboka
presumere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å presumere | presumerer | presumerte | har presumert | presumer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| presumert + іменник | presumert + іменник | den/det presumerte + іменник | presumerte + іменник | presumerende |
Походження
av latin praesumere ‘anta på forhånd’Значення та вживання
tro, gå ut fra, regne med, anta
- brukt som adjektiv:
- et presumert samtykke