Bokmålsordboka
preskribere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å preskribere | preskriberer | preskriberte | har preskribert | preskriber! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| preskribert + іменник | preskribert + іменник | den/det preskriberte + іменник | preskriberte + іменник | preskriberende |
Походження
av latin praescribere ‘skrive et forbehold’Значення та вживання
i jus: erklære for tapt, ugyldig eller foreldet
Приклад
- preskribere et krav som er anmeldt etter fristen