Bokmålsordboka
polere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å polere | polerer | polerte | har polert | poler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| polert + іменник | polert + іменник | den/det polerte + іменник | polerte + іменник | polerende |
Походження
fra latinЗначення та вживання
- pusse eller gni en overflate (for eksempel med kjemisk middel) slik at den blir glatt og blank
Приклад
- bilen bør poleres vår og høst
- i overført betydning: finpusse (2), kultivere (4)
- brukt som adjektiv:
- et polert språk;
- polerte manerer