Bokmålsordboka
plinge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å plinge | plinger | plinga | har plinga | pling! |
| plinget | har plinget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| plinga + іменник | plinga + іменник | den/det plinga + іменник | plinga + іменник | plingende |
| plinget + іменник | plinget + іменник | den/det plingede + іменник | plingede + іменник | |
| den/det plingete + іменник | plingete + іменник | |||
Значення та вживання
gi fra seg et pling;
si ‘pling’
Приклад
- kasseapparatene plinget