Bokmålsordboka
perkutere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å perkutere | perkuterer | perkuterte | har perkutert | perkuter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| perkutert + іменник | perkutert + іменник | den/det perkuterte + іменник | perkuterte + іменник | perkuterende |
Походження
fra latin ‘slå’Значення та вживання
foreta en medisinsk undersøkelse ved hjelp av perkusjon (2)