Bokmålsordboka
ovre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ovre | ovrer | ovra | har ovra | ovr!ovre! |
| ovret | har ovret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ovra + іменник | ovra + іменник | den/det ovra + іменник | ovra + іменник | ovrende |
| ovret + іменник | ovret + іменник | den/det ovrede + іменник | ovrede + іменник | |
| den/det ovrete + іменник | ovrete + іменник | |||
Походження
norrønt ofra ‘løfte, reise opp’; beslektet med overФіксовані вирази
- ovre segtre fram, komme opp;
vise seg- fenomenet ovrer seg på flere måter