Bokmålsordboka
overhøvle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å overhøvle | overhøvler | overhøvla | har overhøvla | overhøvl!overhøvle! |
| overhøvlet | har overhøvlet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| overhøvla + іменник | overhøvla + іменник | den/det overhøvla + іменник | overhøvla + іменник | overhøvlende |
| overhøvlet + іменник | overhøvlet + іменник | den/det overhøvlede + іменник | overhøvlede + іменник | |
| den/det overhøvlete + іменник | overhøvlete + іменник | |||
Значення та вживання
irettesette strengt;
skjelle ut
Приклад
- han ble overhøvlet av sjefen