Bokmålsordboka
overbevise
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å overbevise | overbeviser | overbeviste | har overbevist | overbevis! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| overbevist + іменник | overbevist + іменник | den/det overbeviste + іменник | overbeviste + іменник | overbevisende |
Походження
fra lavtyskЗначення та вживання
få til å innse;
bringe til klarhet
Приклад
- hun overbeviste meg om at hun hadde rett;
- føle seg overbevist om noe
- brukt som adjektiv:
- en overbevist sosialist