Bokmålsordboka
outrert, utrert
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| outrert | outrert | outrerte | outrerte |
| utrert | utrert | utrerte | utrerte |
Вимова
utreˊrtПоходження
gjennom fransk, fra middelalderlatin ultrare ‘krenke’; jamfør ultra-Значення та вживання
Приклад
- ha outrerte meninger;
- kle seg outrert