Bokmålsordboka
ordlegge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ordlegge | ordlegger | ordla | har ordlagt | ordlegg! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ordlagt + іменник | ordlagt + іменник | den/det ordlagte + іменник | ordlagte + іменник | ordleggende |
Значення та вживання
uttrykke i ord
Приклад
- hun sliter med å ordlegge det hun mener
Фіксовані вирази
- ordlegge seguttrykke seg;
formulere seg- hun er flink til å ordlegge seg