Bokmålsordboka
onomatopoetikon, onomatopoetikum
іменник середній
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| неозначена форма | означена форма | неозначена форма | означена форма |
| et onomatopoetikon | onomatopoetikonet | onomatopoetika | onomatopoetikaene |
| et onomatopoetikum | onomatopoetikumet | ||
Походження
fra gresk , av onoma ‘navn, ord’ og poiein ‘skape’Значення та вживання
lydhermende ord;
Приклад
- ‘mjaue’ er et onomatopoetikon