Bokmålsordboka
omvende
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å omvende | omvender | omvendte | har omvendt | omvend! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| omvendt + іменник | omvendt + іменник | den/det omvendte + іменник | omvendte + іменник | omvendende |
Походження
fra tysk bekehren, av latin convertere; jamfør konvertereЗначення та вживання
få noen til å skifte tro eller oppfatning;
jamfør omvendt (3)
Приклад
- omvende folk til kristendommen;
- omvende frafalne velgere
Фіксовані вирази
- omvende segendre tro eller oppfatning;
bli religiøs- han har omvendt seg