Bokmålsordboka
omskolere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å omskolere | omskolerer | omskolerte | har omskolert | omskoler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| omskolert + іменник | omskolert + іменник | den/det omskolerte + іменник | omskolerte + іменник | omskolerende |
Значення та вживання
gi opplæring i nytt yrke til personer som på grunn av funksjonshemning eller tap av arbeid må skifte yrke;
jamfør rehabilitere (3)