Bokmålsordboka
omkomme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å omkomme | omkommer | omkom | har omkommet | omkom! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| omkommen + іменникomkommet + іменник | omkommet + іменник | den/det omkomne + іменник | omkomne + іменник | omkommende |
Походження
fra tyskЗначення та вживання
Приклад
- omkomme på sjøen;
- tre personer omkom ved kollisjonen;
- han er omkommet med drukning