Bokmålsordboka
ombestemme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å ombestemme | ombestemmer | ombestemte | har ombestemt | ombestem! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| ombestemt + іменник | ombestemt + іменник | den/det ombestemte + іменник | ombestemte + іменник | ombestemmende |
Фіксовані вирази
- ombestemme segskifte mening
- han ville gå hjem, men ombestemte seg