Bokmålsordboka
okulere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å okulere | okulerer | okulerte | har okulert | okuler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| okulert + іменник | okulert + іменник | den/det okulerte + іменник | okulerte + іменник | okulerende |
Походження
fra tysk; av latin inoculare, av in ‘i’ og oculus ‘øye’Значення та вживання
pode (2, 1) en knopp fra én plante inn i en annen
Приклад
- okulere et plommetre