Bokmålsordboka
obstruere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å obstruere | obstruerer | obstruerte | har obstruert | obstruer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| obstruert + іменник | obstruert + іменник | den/det obstruerte + іменник | obstruerte + іменник | obstruerende |
Походження
fra latin ‘stable opp mot, sperre’Значення та вживання
drive obstruksjon (1);
forhale, hindre