Bokmålsordboka
obligatorisk
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| obligatorisk | obligatorisk | obligatoriske | obligatoriske |
Походження
fra latin; jamfør obligatЗначення та вживання
Приклад
- obligatorisk frammøte;
- gjøre en ordning obligatorisk
- som en må få med seg;uunngåelig
Приклад
- et besøk på sjøbadet er obligatorisk