Bokmålsordboka
normere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å normere | normerer | normerte | har normert | normer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| normert + іменник | normert + іменник | den/det normerte + іменник | normerte + іменник | normerende |
Значення та вживання
- fastsette eller gjelde som norm
Приклад
- en ren beskrivelse kan virke normerende
- få til å samsvare med en norm;standardisere
Приклад
- normere skrivemåten av et ord
Фіксовані вирази
- normerte prøverstandardiserte prøver i skolen med landsnormer og detaljerte fasiter