Bokmålsordboka
naturalisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å naturalisere | naturaliserer | naturaliserte | har naturalisert | naturaliser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| naturalisert + іменник | naturalisert + іменник | den/det naturaliserte + іменник | naturaliserte + іменник | naturaliserende |
Походження
fra franskЗначення та вживання
- gi en utlending statsborgerskap
- gjøre noe mer naturlig eller hverdagslig