Bokmålsordboka
måpe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å måpe | måper | måpte | har måpt | måp! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| måpt + іменник | måpt + іменник | den/det måpte + іменник | måpte + іменник | måpende |
Походження
gjennom dansk; fra lavtysk mopen ‘gape’Значення та вживання
stirre uforstående med åpen munn
Приклад
- måpe av forbauselse;
- de stopper opp og måper;
- ikke stå der og måp!
- brukt som adjektiv:
- en måpende forsamling