Bokmålsordboka
mæte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mæte | mæter | mætte | har mætt | mæt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mætt + іменник | mætt + іменник | den/det mætte + іменник | mætte + іменник | mætende |
Походження
norrønt meta ‘måle, verdsette, respektere’; av svensk mäta ‘måle’Значення та вживання
Приклад
- de mætte det ikke