Bokmålsordboka
mystifisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mystifisere | mystifiserer | mystifiserte | har mystifisert | mystifiser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mystifisert + іменник | mystifisert + іменник | den/det mystifiserte + іменник | mystifiserte + іменник | mystifiserende |
Походження
gjennom tysk, fra fransk; jamfør mystikkЗначення та вживання
Приклад
- kunstneren prøvde å mystifisere sitt eget liv