Bokmålsordboka
mutere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mutere | muterer | muterte | har mutert | muter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| mutert + іменник | mutert + іменник | den/det muterte + іменник | muterte + іменник | muterende |
Походження
fra latin ‘endre, skifte, bytte’Значення та вживання
gjennomgå mutasjon
Приклад
- viruset kan mutere og bli farligere
- brukt som adjektiv:
- et mutert virus;
- muterte gener