Bokmålsordboka
mute 4
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å mute | muter | muta | har muta | mut! |
| mutet | har mutet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| muta + іменник | muta + іменник | den/det muta + іменник | muta + іменник | mutende |
| mutet + іменник | mutet + іменник | den/det mutede + іменник | mutede + іменник | |
| den/det mutete + іменник | mutete + іменник | |||
Походження
fra tysk ‘søke om’Значення та вживання
søke om mutingsbrev