Bokmålsordboka
muljere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å muljere | muljerer | muljerte | har muljert | muljer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| muljert + іменник | muljert + іменник | den/det muljerte + іменник | muljerte + іменник | muljerende |
Походження
gjennom fransk mouiller ‘gjøre bløt’, fra latin mollis ‘bløt, myk’; opprinnelig ‘gjøre myk’Значення та вживання
uttale en konsonant med en j-lignende biklang;
Фіксовані вирази
- muljert lyd