Bokmålsordboka
movere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å movere | moverer | moverte | har movert | mover! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| movert + іменник | movert + іменник | den/det moverte + іменник | moverte + іменник | moverende |
Походження
latinЗначення та вживання
(få til å) bevege på seg;
rusle
Приклад
- movere bilen;
- movere seg oppover bakken