Bokmålsordboka
merittere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å merittere | meritterer | meritterte | har merittert | meritter! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| merittert + іменник | merittert + іменник | den/det meritterte + іменник | meritterte + іменник | meritterende |
Значення та вживання
gjøre seg fortjent, kvalifisere seg
Приклад
- yrkespraksis er meritterende når en søker ny stilling
- brukt som adjektiv
- meritterende seier