Bokmålsordboka
menge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å menge | menger | menga | har menga | meng! |
| menget | har menget | |||
| mengte | har mengt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| menga + іменник | menga + іменник | den/det menga + іменник | menga + іменник | mengende |
| menget + іменник | menget + іменник | den/det mengede + іменник | mengede + іменник | |
| den/det mengete + іменник | mengete + іменник | |||
| mengt + іменник | mengt + іменник | den/det mengte + іменник | mengte + іменник | |
Походження
fra lavtyskФіксовані вирази
- menge segha hopehav med;
være sammen med- menge seg med massene;
- han ville ikke menge seg med dem