Bokmålsordboka
avskilte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å avskilte | avskilter | avskilta | har avskilta | avskilt! |
| avskiltet | har avskiltet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| avskilta + іменник | avskilta + іменник | den/det avskilta + іменник | avskilta + іменник | avskiltende |
| avskiltet + іменник | avskiltet + іменник | den/det avskiltede + іменник | avskiltede + іменник | |
| den/det avskiltete + іменник | avskiltete + іменник | |||
Значення та вживання
- fjerne skilt (1, 1) på en bil
Приклад
- politiet avskiltet bilen på grunn av alle manglene
- i overført betydning: frata autorisasjon eller stilling;sette på sidelinja
Приклад
- en avskiltet lege